Всі події стосовно формування музичних смаків учасників, що і зумовило в подальшому створення групи почали відбуватися в шкільні роки... В нашому випадку голодні діти після розвалу Радянської імперії були просто поглинуті вседозволеними нечуваними досі звуками таких груп як Nirvana, Aerosmith, Guns'N'Roses, Metallica... які розбивали вщент моральні устої рядової радянської людини. Згодом коло музичних уподобань посітйно розширювалося, і ми по трохи почали братися за музичні інструменти та підбирати акорди груп російського року (Чиж, ДДТ, ЧайФ, Кино, Крематорий), українського (ВВ, ЯЯЯ, Плач Єремії), а також гітарні рифи a-la Metallica в акустичному варіанті (насьогодні ще збереглися тогочасні записи акустичних версій Whiplash, Seek & Destroy, So What?... - весело зараз послухати і пригадати ті часи).
На той час каркас майбутньої групи RESNULLIUS формували Вова, Оштук та Суслов.Вова з Оштуком навчалися в одному класі (по ходу панковали і першими в школі почали носити каз'аки (такі собі чоб'оти як в Metallica) та попроколювали вуха), а після школи тусовалися разом із Сусловим - грали музику, разом проводили вільний час у пошуках пригод…
Далі з плином часу акустичного звучання стало відчутно не вистачати, що зумовило пошуки перших електрогітар. Вова придбав собі за 60 баксів першу електрогітару виплекану власноруч одним з рівненських "майстрів", який в якості звукознімача вправно приладнав до гітари змайстрований у формі сингла мікрофон, запевнивши, що йому, як гітаристу-початківцю просто неймовірно пощастило з придбаним інструментом (відшукати б його зараз… замовили б цілу партію). Ця гітара і сьогодні прикрашає Вовину кімнату і він планує згодом продати її на аукціоні за шалені гроші… Оштук придбав собі гітару за 30 баксів, але прийшлося вкласти ще 30, щоб почути як вона звучить… Суслов, як переважна більшість басистів загартованих ще в радянські часи починав з такої популярної моделі басу як "Урал".
Отже, здобули собі хлопці електроінструменти - почали грати музику, почали називатися ГРУПОЮ... Без довгих роздумів назвати групу було вирішено RESNULLIUS (Res Nullius - лат. Річ нікому не потрібна, нікому не належна, безкорисна річ). Це поняття вдало виражає непотрібність наших зусиль у фізіологічному чи матеріальному плані для індивіда як для біологічної істоти, але разом з тим воно якнайкраще характеризує нашу творчість в усіх її проявах для ОСОБИСТОСТІ, яка чинить опір налагодженому порядку речей, провокуючи її моральний та духовний розвиток. Не відображаючи визначеної спрямованості, позиція, яка закладена в назву групи, абсолютно звільняє творчість музикантів у будь-яких вираженнях від системної залежності.
СИСТЕМІ НЕ ПОТРІБНІ RESNULLIUS...
... RESNULLIUS РУЙНЮТЬ СИСТЕМУ
Отже, група була створена, в ході репетицій в домашніх умовах на потужностях вітчизняної аудіотехніки почали створюватися та записуватися перші гітарні рифи RESNULLIUS та зароджуватися пісні (до речі, найпершою була "Secret Sin").
Все було б нормально якби Igor Cavalera так хвацько не вигравав на барабанах... (на той час ми були вже повністю поглинуті творчістю таких монстрів як Sepultura, Pantera та Slayer). Перша серйозна проблема, яка постала перед щойноспеченою командою - це відсутність барабанщика. Розпочалися пошуки драмера, що стало для молодої групи найскладнішою проблемою в період формування. Адже без вдалої ритм-секції усі творчі пошуки музикантів можуть звестися нанівець.
Незабаром на нього відізвалися кілька молодиків: Юра, Треш і Свірін. Варіант зі Свіріним відпав сам собою так як він вже був дещо досвідченим музикантом, мав досвід гри у відомих на той час групах Рівного (зокрема "Temporary Insanity") та возитися з „молодими та перспективними" йому було не до снаги.
Разом з тим ми запросили Треша на репетицію, який був вже досить „популярною" особою серед неформальної молоді і були приємно вражені його зацікавленістю співпраці з нами. Але на цьому проблема ще не вичерпалася - Треш з багаторічним стажем ударника не мав власних барабанів. Тоді нам на допомогу прийшов Юра. Він був „молодим та перспективним", без стажу, проте, з власними барабанами і також претендував на місце драмера в RESNULLIUS.
Потрібно було провести тестування барабанщиків... ...що і було влаштовано. На зламі 1998-1999 років під час зимових канікул в приміщенні дитячої школи „Центр надії", стіни якої товариш Суслов охороняв від хуліганів та злодіїв, була організована перша репетиційна база RESNULLIUS. Ми допомогли Юрку привезти з села барабани і почали грати музику. Все прояснилося відразу... Просто кажучи, не оскаржуючи музичних вподобань інших людей, з Юрком ми не зійшлися в смаках... Тому, на його барабанах прийшлося грати Трешу... ...Але недовго... Зібрана команда почала готувати програму для виступу, щоб порадувати рівненського меломана УКРАЇНСЬКИМ МЕТАЛОМ. В результаті переговорів з паном Сірком (директор рок-клубу „Яма") ми домовилися про виступ в рок-клубі „Яма" на розігріві в місцевої команди Temptation. Програма була складена, але з підготовкою почалися проблеми...
…Із закінченням канікул репетиційна база згорнулася і потрібно було шукати нове місце. Треш цю проблему взяв на себе... Мовляв: „Ви хлопці готуйтеся грати на гітарах вдома, а я - не підведу! І приміщення для кількох репетицій перед концертом зможу без пролем влаштувати!" В підсумку саундчек перед концертом і став нашою репетицією, що розвеселило хедалйнерів концерту і пана директора...
Отож, навесні 1999 року відбувся перший виступ RESNULLIUS, який став водночас і останнім для першого барабанщика групи... Звичайно, виступ видався не з найкращих - відверті помилки, недосвідченість, непідготовленість - все далося в знаки... Але, одночасно, він підштовхнув нас для подальшої результативнішої роботи, складання відповідних висновків та виправлення існуючих помилок. Після цього Треш став більше цікавитися алкоголем, татуюваннями і блядством, аніж репетиціями... Тому йому більше не прийшлося грати в RESNULLIUS.
Вову невдовзі побрили в солдати і в Оштука з Сусловим з'явилося півтора роки на те, щоб знайти для групи приміщення та барабанщика.
Новим барабанщиком групи став Вакула - свідомий і відповідальний хлопець, хоча зі своєрідними ідейними переконаннями та природною відсутністю відчуття ритму. Вакула був не на один рік старший за інших учасників групи, проте, це не стало завадою для співпраці.
Потрібно було знайти приміщення, що стало надзвичайно складною пролемою.Кому потрібні музиканти з гучною музикою, а тим більше початківці??? Виявляється, що інколи й такі знаходять притулок в цьому світі... Після довгих невтомних пошуків приміщення, переговорів з різного роду бізнесменами, бюрократами і аферистами наша дорога прийшла в БК „Хімік" ВАТ"Рівнеазот". І тут після розмови з директором у нас з'явився шанс. На той час в „Хіміку" вже репетирували кілька груп серед яких були Карна, Мій батько п'є, АКУС, Ейфорія, Шмелі, Spiders, СС і відповідальною за це збіговисько була Юлія Хома, номер телефону якої RESNULLIUS дав директор БК „Хімік" з побажаннями удачі. Юлія виявилася доброзичливою дівчиною і, зваживши на наше прагнення доносити музику в маси презентувала нам ключ від кабінету, де ми могли влаштуватися на період творчої перерви групи СС (група „СС" в майбуньому як нас так і усіх інших своєю присутністю не радувала.
Тож, RESNULLIUS почали вже регулярно займатися та напрацьовувати матеріал для майбутніх музичних звершень. Шкода лише, що Вакула, як і Треш не витримав свого першого виступу в RESNULLIUS.
За час репетицій в „Хіміку" група тісно здружилася з командою Карна і з заздрістю на їхніх репетиціях слухали гру барабанщика Карни Ігора... Після тривалих репетицій в „Хіміку" навесні 2000 року був запланований концерт колективів, які займалися в приміщенні будинку культури. Хедлайнерами ШОУ були Шмелі, а перед ними Акус, Мій батько п'є, RESNULLIUS, Карна. Концерт виявився дещо несамовитим в панківських традиціях. Незважаючи на невисоку професійність виступаючих команд атмосфера була жвавою і жива енергетика переповнювала залу. Саме цей виступ і був вирішальним для Вакули як для барабанщика групи RESNULLIUS. Іспиту він не витримав... На вакантне місце драмера вже була підмічена нова кандидатура... Це був юнак, який інколи приходив на ренпетиції Карни, щоб посидіти за барабанами та потримати палочки в руках коли брат виходив на перекур.
Розчарувавшись у Вакулиних можливостях творчого розвитку як ударника з багаторічним досвідом, ми вирішили покласти свої надії на молоде покоління... Крім того, музиканти з Карни підтримали наше рішення і запевнили, що в Артура (Сапа) буде хороший наставник - рідний брат, який посприяє розвитку молодого драмера. Тож Сапу і було запропоновано спробувати себе в ролі барабанщика групи RESNULLIUS на що він без вагань погодився.
Після „вдалого" концерту директор на радощах повідомив усі музичні колективи, що в найкоротші строки вони повинні забиратися геть з будинку культури з усім своїм мотлохом... Проте, незважаючи на це, RESNULLIUS та Карні вдалося залишитися і порепетирувати ще деякий час в „Хіміку", хоча групи змушені були розмістилися разом в одній кімнаті... З новим барабанщиком RESNULLIUS відчули командний дух, творче натхнення і нові можливості розвитку... RESNULLIUS і Карна з цього часу з'єдналися в одну творчу формацію (Карнуліус), об'єднану одним приміщенням, спільними інтересами, проблемами, стремліннями, а в подальшому і музикантами, а також поріднена братами-барабанщиками. В „Хіміку" RESNULLIUS та Карна пробули ще кілька місяців і також прийшлося вибиратися звідти...
Нове приміщення знайшли в підвалі міського Залу камерної та органної музики, де пан Маругін Олег давав грати музику за 10 долярів за місяць кожній з команд. Відносини з Маругіним складалися часто дуже напружені з багатьма непорозуміннями, проте маючи палку пристрасть до баксів він не міг наважитися на те, щоб остаточно розпрощатися з групами... Восени Вова прийшов з армії і RESNULLIUS вже почали займатися вчотирьох. Музикант, який півтора роки був відірваний від репетицій та можливостей творчого вираження приніс в групу багато нових та свіжих ідей, які почали жваво дискутуватися учасниками групи. Група надалі почала регулярно натхненно та плідно репетирувати, спрямовуючи всі свої зусилля на творчий розвиток не переймаючись прагненнями частих виступів, представляючи результати своєї роботи на розсуд публіки досить рідко.Навесні 2001 року Олег Маругін остаточно розгнівавшись попросив Resnullis більше не приходити.
Черговою репетиційною базою RESNULLIUS та Карни стала актова зала хімчистки „Либідь". Знову з новими силами почали кувати метал... В цей час основною темою для роздумів, запропонованою Вовою стала пропозиція окремого вокаліста групи - такого собі фронт-мена з потужним риком і вражаючим егнергійним запалом. Після тривалих суперечок окремого вокаліста було вирішено БРАТИ. До цього часу горлянку в групі дер Оштук паралельно граючи на гітарі. Вокалістом RESNULLIUS було випробувано та в подальшому затверджено вокаліста групи Мій батько п'є Рому.
Перед командою постала ще одна важлива проблема, яка стала загрозою подальшого гармонійного розвитку групи. Зумовлена вона була критикою Вови творчих надбань групи за час його відсутності. Пісні, які були складені Сапом та Оштуком носили дещо панкову забарвленість і засуджувалися Вовою, який прагнув збагатити звучання RESNULLIUS важкістю та ритмічнітю, щоб позмагатися в своїй творчості зі справжніми монстрами металу... Суперечки з цього приводу почали ставати все частішими, проте, вони призвели до надзвичайно успішної розв'язки, що дало розвиток двом групам - кожній у своєму індивідуальному вираженні. Цими групами стали RESNULLIUS і новостворена команда Українська реакційна армія (У.Р.А.), яка розвинула в своїй творчості музичні амбіції двох учасників RESNULLIUS - Сапа та Оштука.
З вдалим розвитком подій група RESNULLIUS була у повній бойовій готовності зі сформованим коллективом та нестримним прагненням налаштованим на регулярні репетиції, створення нових пісень та підготовку концертної програми для представлення своїх надбань на розсуд публіки … В новому складі з п'яти учасників RESNULLIUS вперше виступили на рок-фестивалі Тарас Бульба в м.Дубно Рівненської області влітку 2001 року. Цей виступ справді приголомшив Дубно металевим саундом і дав можливість музикантам RESNULLIUS вперше побувати на великій сцені, що придало їм життєвої енергії та наснаги для подальшої натхненної роботи.
Отже, повністю сформованим складом з п'яти учасників група почала займатися з 2001 року, заявивши про себе на рок-фестивалі Тарас бульба в м.Дубно Рівненської області. Проте, зважаючи на згортання активності андеграундного руху міста, групі не залишалося нічого іншого як продовжувати формувати свій музичний арсенал на репетиціях. Пік неформального ентузіазму Рівне переживало в другій половині 1990-х років, коли рок-концерти в місті відбувалися ледь не щотижня і рівненську рок-сцену заповнювало безліч команд як молодих, так і вже досвідчених. Згодом, в новому тисячолітті, ентузіасти перевелися (одні розчарувалися в своїх поглядах, інші почали бухати, треті зайнялися щоденними проблемами), а рок-групи почали вимирати… Протягом 2001-2003 років RESNULLIUS провели нечисленні виступи в кількох закладах Рівного та області. Крім вищезазначеного факту, концертну активність групи стримувала ще неготовність виходити на загальноукраїнську сцену, що зосереджувало всі виступи в межах Рівненської області, а також зайнятість музикантів постійною роботою та навчанням. За цей період була змінена ще одна репетиційна база групи - директор хімчистки „Либідь" не витримав наших репетицій більше року, незважаючи на щомісячне фінансове підкріплення в розмірі 10 баксів. Надалі RESNULLIUS почали грати музику в стінах Рівненського державного технікуму економіки та підприємництва. Восени 2003 року RESNULLIUS зробили першу спробу студійного запису, створивши демо на пісню „Кусок фарша" на місцевій студії пана Казанцева. Крім того, ми постійно самотужки або з допомогою друзів проводимо любительські екперименти з записами в домашніх умовах. 2004 рік група RESNULLIUS зустріла рішуче націлена на вихід з підвально-пасивного способу існування з метою утвердження своїх позицій на теренах рідної неньки-України та перспективою виступів на міжнародному рівні. Для цього потрібно було брати ініціативу у свої руки і самотужки власними зусиллями будити місцевий андеграунд.
Першою акцією в цьому напрямку була організація концерту присвяченого Дню молоді під назвою „День молоді в „Юності" за участю місцевих гуртів У.Р.А., Мій батько п'є, ЗАЛУПА та RESNULLIUS. Концерт вийшов на диво успішний і розвіяв усі страхи та сумніви організаторів, незважаючи на першу спробу... Всі гурти виступили блискуче, а завдяки вдало поставленому звуку пана Володимира місцеві слухачі були поглинуті вже призабутими відчуттями справжнього металевого саунду.
Наступного дня після концерту нас вразила неприємна новина, яка стверджувала, що після дворічних репетицій в стінах Рівненського державного технікуму економіки та підприємництва любе приміщення RESNULLIUS вимушені покинути. Проте, безпритульне становище команди досить швидко вирішилося пропозицією Луковця Андрія репетирувати в приміщенні кінотеатру „Вересневий", де ми і сьогодні граємо музику.
Нещодавно визначною подією в житті групи став виступ 6 серпня 2004 року на міжнародному фестивалі екстримальної музики Metal Head's Mission-V в Євпаторії, де Resnullis доволі вдало представили себе а також мали нагоду познайомитися та поспілкуватися з музикантами з різних країн світу.
